Я чекатиму...
Як мало залишилося страждань,
Та серце виривається від болю.
Уламки крил безглуздих сподівань
Залишились укриті темнотою.
Як солодко зустрітись уві сні,
Віч-на-віч. З запалом комети.
В його душі далеко…там на дні
Живуть для мене тисячі сонетів.
Як важко вірити у те,
Що зараз вже здається неможливим,
Я з філіжанкою гарячого латте
У лабіринт його душі полину.
Як «романтично» залишатися одній
На тлі реалій лютого морозу,
Чекаючи курйозності подій,
Майстерно стримувати сльози.
