03.02.2014 01:42
for all
127 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Людмила Бойко Я чекатиму...

Як мало залишилося страждань,

Та серце виривається від болю.

Уламки крил безглуздих сподівань

Залишились укриті темнотою.

Як солодко зустрітись уві сні, 

Віч-на-віч. З запалом комети.

В його душі далеко…там на дні

Живуть для мене тисячі сонетів.


Як важко вірити у те, 

Що зараз вже здається неможливим,

Я з філіжанкою гарячого латте

У лабіринт його душі полину.


Як «романтично» залишатися одній

На тлі реалій лютого морозу,

Чекаючи курйозності подій,

Майстерно стримувати сльози.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.03.2014 20:00  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

вдячна!) 

 27.03.2014 19:59  © ... => Деркач Олександр 

Спасибі!
Приємно!!! 

 27.03.2014 19:59  © ... => Олена Вишневська 

дякую, приємно:) 

 03.02.2014 12:57  Мальва СВІТАНКОВА 

Вірш змістовний, цікаві рими. Сподобався 

 03.02.2014 06:06  Деркач Олександр => © 

Сподобалось) бажаю дочекатися і КАВУ, та що лате, розділити на двох))) 

 02.02.2014 22:38  Марієчка Коваль 

Сподобалось)) 

 02.02.2014 21:36  Олена Вишневська 

Щемний, гарний вірш! Хай серце не рветься на шматочки, а дочекається свого щастя! 

 02.02.2014 20:22  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Я вірю у це)
Дякую за приємні слова!))) 

 02.02.2014 20:14  ГАННА КОНАЗЮК 

І знову кохання, що змушує "майстерно стримувати сльози"... Повірте, обов"язково буде ще й таке, що із грудей буде вискакувати нестримна радість. І це точно!))) А вірш - чудовий!!!