Крик душі

з рубрики / циклу «Про долю»

Чорна хмара насуває,

Мов на землю сіла,

Мати сльози проливає,

В мить вся посивіла.

Каркає ворон – сів на грушу,

Нема йому впину,

Мов виймає мами душу,

Де ти, любий, сину?

Звідки тебе виглядати,

Зима снігом крутить,

Де ту правду йти шукати,

Де вона все блудить?

Впала в церкві на коліна,

Скажи, Божа Мати.

Де тепер моя дитина,

Куди йти шукати?

Довго била ті поклони,

Та пішла по світі,

Задзвонили в церкві дзвони,

Снігом всі сповиті.

Іде світом гірко плаче,

Слізьми сніг вкриває,

Ну, а ворон усе кряче,

Може правду знає?

м. Славута,