Коли зійшла у небі вечірняя зоря
Мені сказала ніжно, що ти лише моя.
Почув "кохаю, милий" - відразу у ту ж мить,
Душа моя зраділа і серденько не спить.
Відчув твою тривогу, тремтіння у руках,
Почув, що я приходжу до тебе в твоїх снах.
Почув, що ти сумуєш, коли я не з тобою,
Завжди мене чекає на річці, під вербою.
І поєднались душі, летіли аж за хмари -
Було то справжнє диво, кохання дійсні чари.
Споріднені ті душі завжди будуть літати,
Вони ж бо присягнули до віку так кохати.
