Зимові мережива
А мороз таки відступився.
Якось знітились холоди
І туман на місто спустився,
Щоб напитись з снігів води.
І зима, що вітри холодні
Відпускала з пасків ізнов,
Про красу згадала сьогодні
Ніжну й чисту, мов перша любов.
Пролітала вона над містом,
Всім бажала доброго ранку
І прокинулися дерева,
У гіпюровому серпанку.
Іній,
ніжне брюсельське мереживо.
Жаль,
краса твоя часом обмежена…
Харків, Лютий 2014 р
