Сніговий король
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Ти знаєш, цей мороз так швидко вдерся,
Неначе проковтнув чиєсь життя.
Коханий, в тебе мінус сорок в серці –
Які там можуть бути почуття?!
Там може жити льодяниста воля,
Завзятість криги, вічних дух вітрів….
Мій милий, любий Сніговий королю!
Ти так нічого ще й не зрозумів.
Живеш не в Антарктиді – через скверик.
А холодом скував увесь квартал!
Тепер найменший сонячний метелик
Не перетне твій крижаний запал.
Морози заміняють вечір ранком
І всі зірки скидають навмання….
І хто де чув, щоб закохалась Мавка
У Снігового, бачиш, короля?!
Це ж стільки сліз буде і стільки болю,
Розбите серце в тридцять шість і шість!...
А в тебе, милий Сніговий королю,
Прокинеться лише холодна злість.
Мовляв, - чому прийшла сюди, у місто?
Жила б у лісі, теж мені, чудне!...
Це просто твої очі синьо-чисті
З далеких гір покликали мене.
