11.02.2014 18:08

для всіх

275

8 | 8

 © Тетяна Чорновіл

Присмак світанкової зими

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Сонце встало і  в зимовий ранок

Промінці спускає золотії,

Сіє через тьмяні сни фіранок

Незбагненним проблиском надії,

Осяйнувши присмерку ріллю.

А зима в підталі смутки снігу

Стигне у холодному спокої,

Й кава в чашці ніччю пахне тихо,

Мов ковток доцільності щемкої

З ледь відчутним присмаком жалю.

Я доп’ю її, несамовиту,

До кінця не осягнувши гущу,

І майну туди, де в сплесках світу

Рвуть вітри зневіру всюдисущу.

Ні! Я вірю! Вірую й люблю…