Шевченкові
Кобзарю рідний, низький уклін тобі.
Пророче вільний скривдженої долі,
Ми голови схиляєм в шанобі
За все наше життя, за нашу волю.
Ні щастя, ні кохання не знав ти у житті,
Лиш біль проніс за рідну Батьківщину,
У серці залишились айсберги круті.
Та знай: ти «врятував» людину.
Борців за щастя в Україні гартував,
Ти віру дав їм, ти дав їм волю.
Надію дав їм, вірші дарував
Й прекрасні сподівання на щасливу долю.
Твої поезії підбурюють до боротьби.
Ми всьому світу довели - ми українці…
Ми вільні вже давно , ми вже не кріпаки.
Ми не лишилися з бідою наодинці.
Твої поезії живуть в наших серцях!
Ми пам’ятаємо тебе, Кобзарю.
Через віки ми бачимо талант в твої руках,
До тебе твої діти голови схиляють!
