17.02.2014 16:14
for all
213 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Лідія Вєтрова

Тихо плакала воском свічка

Тихо плакала воском свічка

Обпікаючи руки ніжно

Сумувати шкідлива звичка

Та на серці було так сніжно

А хотілось на мить хоч в літо

Там де ми ще гуляли разом

Бо не може свічка зігріти

Не зтікають із воском образи

Тихо плакала воском свічка

Їй підспівував сонний годинник

Не для сну ця видалась нічка

Сотні спогадів… ти — один з них

А хотілось на мить хоч знову

У обійми твої загорнутись

Знов почути тебе… хоч слово…

Чи хоч дихання твОє відчути

Тихо плакала воском свічка

І я з нею плакала теж

Чом любов не буває вічна

А розлука так сіті плете

А хотілось на мить зірватись

Запалити від свічки вогонь

До нестями знов закохатись

Наче сісти в останній вагон

Тихо плакала воском свічка

Публікації: Лідія Вєтрова

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.02.2014 14:30  © ... => Оля Стасюк 

дякую Оле! Маю надію потішити ще. 

 17.02.2014 21:17  Оля Стасюк 

мелодійний віршик, заколисує.... 

 17.02.2014 19:38  © ... => Володимир Пірнач 

якщо мова про ... то визнаю - є в мене ка болячка, стараюсь вилікуватись але трапляються рецидиви, хоча хто зна може для мене це хронічно 

 17.02.2014 18:31  Володимир Пірнач => © 

Сподобався текст,
одне але:
Якщо вже викидати з тексту розділові - викидайте усі без виключення, а то якось вони в око відразу кидаються. 

 17.02.2014 15:07  Деркач Олександр => © 

Гарно...