Тихо плакала воском свічка
Тихо плакала воском свічка
Обпікаючи руки ніжно
Сумувати шкідлива звичка
Та на серці було так сніжно
А хотілось на мить хоч в літо
Там де ми ще гуляли разом
Бо не може свічка зігріти
Не зтікають із воском образи
Тихо плакала воском свічка
Їй підспівував сонний годинник
Не для сну ця видалась нічка
Сотні спогадів… ти — один з них
А хотілось на мить хоч знову
У обійми твої загорнутись
Знов почути тебе… хоч слово…
Чи хоч дихання твОє відчути
Тихо плакала воском свічка
І я з нею плакала теж
Чом любов не буває вічна
А розлука так сіті плете
А хотілось на мить зірватись
Запалити від свічки вогонь
До нестями знов закохатись
Наче сісти в останній вагон
Тихо плакала воском свічка
