17.02.2014 16:14
для всіх
321
    
  4 | 4  
 © Лідія Вєтрова

Тихо плакала воском свічка

Тихо плакала воском свічка

Обпікаючи руки ніжно

Сумувати шкідлива звичка

Та на серці було так сніжно

А хотілось на мить хоч в літо

Там де ми ще гуляли разом

Бо не може свічка зігріти

Не зтікають із воском образи

Тихо плакала воском свічка

Їй підспівував сонний годинник

Не для сну ця видалась нічка

Сотні спогадів… ти — один з них

А хотілось на мить хоч знову

У обійми твої загорнутись

Знов почути тебе… хоч слово…

Чи хоч дихання твОє відчути

Тихо плакала воском свічка

І я з нею плакала теж

Чом любов не буває вічна

А розлука так сіті плете

А хотілось на мить зірватись

Запалити від свічки вогонь

До нестями знов закохатись

Наче сісти в останній вагон

Тихо плакала воском свічка

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.02.2014 21:17  Оля Стасюк 

мелодійний віршик, заколисує....

 17.02.2014 18:31  Володимир Пірнач => © 

Сподобався текст,
одне але:
Якщо вже викидати з тексту розділові - викидайте усі без виключення, а то якось вони в око відразу кидаються.

 17.02.2014 15:07  Деркач Олександр => © 

Гарно...