Українцю
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Подивися, глянь-но на руїну!
Де вона, ця Мрія для життя,
Золота Шевченкова країна,
Вічно рідне диво Кобзаря?
Не дивись, прошу, на неї згорда.
Не вдалось добити – більш не смій.
Ти – дитя живучого народу,
Звідки в тебе говір цей лихий?...
Не зрікайся, не домучуй Неньку,
Збережи, бодай іще на мить:
Не для нас – то хоч би для Шевченка,
Це його земля, він їй болить!
Хоч би де які там перепони,
Хоч який тут холод чи нудьга –
Повертайся. Повертайсь додому,
Бо впадеш у світі в небуття.
Розбивай усі думки холодні,
Бережи в собі усе святе:
Це ж не рай, допоки є голодні.
Це ж не рай, допоки біль ще є…
І читай, прошу тебе, Шевченка.
Хочеш – вчи, а хочеш – осягни,
Тільки він ще знає, як цю Неньку
Витягти із спільної біди.
