Зіпізніле каяття

з рубрики / циклу «Про долю»

Крихта розуму з’явилась,

Запізніле каяття,

Україна слізьми вмилась,

Згублені життя.

Досить смикати волосся,

Та ще й пики бити,

Страшне дійство відбулося,

Як надалі жити?

Хто замінить батькам сина,

А для діток тата,

Кілком стала давно спина,

Геть вже супостата!

Дощем плаче Україна,

Та рана ятриться,

Кругом крові по коліна,

Немов лихе сниться.

Сльози вмили Україну,

Вивернули душу,

В неї лізуть всі без впину,

Ще й трясуть, як грушу.

Як ввірвати ласий шмат,

Голови ламають,

Час навести у нас лад,

Мов щурі тікають.

Схід і Захід – одне ціле,

Одна наша мати,

Як забути наболіле,

Час хазяйнувати.

В борги ліземо – не каліки,

Вміємо працювати,

Поцілуємо святі лики,

Час всім відсіч дати.

м. Славута,