27.02.2014 00:27
лише 18+
248
    
  5 | 5  
 © Сашко Новік

Тоді коли

з рубрики / циклу «UKR1.415beta»

Вона сходила з перехрестя ниток,

і йшла пересіченням доль,

траєкторією параболи.

Вона цілувала їх на ураження,

по серцю,

по скронях,

вороненим холодом,

полум"яним подихом

автоматичної гвинтівки.

Так цілуй у чоло

і навиліт,

але з останнім подихом,

очі мої залиште відкритими,

бо я прагну помсти.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.02.2014 10:43  Тетяна Белімова => © 

Страшна реальність... Страшне наше сьогодення...
Ну й образ ти вивів. Це ж треба було це побачити саме з такого кута?

 27.02.2014 00:46  Суворий => © 

Важке питання і не для дискусії... Не дурний сказав, що надія вмирає останньою... Напевно до останнього сподіваєшся в такій ситуації, що це ще не кінець... Що витягнуть навіть з того світу. А помста це вже другорядне.

 27.02.2014 00:39  Деркач Олександр => © 

Чіпляє...

 26.02.2014 22:47  Світлана Рачинська => © 

дуже сильно! Молодець, Саш!

 26.02.2014 21:22  Оля Стасюк 

Ех, зібралася на чомусь підловити, а воно все правильно.... а якщо і щось неправильно, то так бере за душу, що вже байдуже... і що тепер робити?..