Без журавлів край рідний посірів
На землю тихо опустилась осінь,
Пожовкле листя падає з гілок.
В глибоке небо погляд манить просинь,
А під кущем багряним проросте грибок.
В повітрі запах яблук спілих,
А десь під небом - крики журавлів.
Вони, напевне, відлітають в вирій,
Ну, а без них, край рідний посірів.
Берези вкрились листям золотавим,
Повітря диха спокоєм дощів.
Фарбує осінь дотиком ласкавим.
Укрились фарбами віття дерев, кущів
Все осінь ця, така золотокоса,
У пазусі хова різні плоди.
Іде землею, вся простоволоса,
Наводить скрізь свої порядки і лади.
