Зрадливе літо
з рубрики / циклу «Про долю»
Я тебе зустріла літньою порою,
Після того часу не маю спокою,
Ніжно сонечко світило, гріло нам згори,
Волошки в полі, як на морі, хвилями цвіли.
Червоним покривалом маків цвіт палахкотів,
Ніжно, поряд, нам дзвенів, жайворонка спів,
Все було таке чарівне, наче неземне,
Ти поклявся, що кохаєш лиш одну мене.
Я так вірила коханий у твої слова,
Не лякала мене слава, що про тебе йшла,
Ти до того часу клявся і мене любив,
Поки честь мою дівочу тай занапастив.
Насміявся наді мною, залишив одну,
Тепер своє безталання кожен день кляну,
Проклинаю я той час, ту кляту годину,
Але думками своїми я в те літо лину.
Вже давно ті маки червоні зав`яли,
Давно стиглий колос у полі зібрали,
Жайворонок в небі пісню не співає,
Моє бідне серце все тебе чекає.
м. Славута,
