16.03.2014 22:14
для всіх
471
    
  - | -  
 © Антоніна Грицаюк

Діалог України з Росією

Діалог України з Росією

з рубрики / циклу «Про долю»

Дві сестриці розмовляли,

Красуні пригожі,

Та в вікно все поглядали,

Пес був на сторожі.


Старша гарна, кароока,

Намисто на шиї,

Торохкотіла, як сорока,

Про заповітні мрії.


Ну, а молодша усміхалась,

Вуста калинові,

Все до неї прислухалась,

Мрії ті казкові.


Очі в меншої сестри,

Мов небес блакить,

А від русої коси,

Жито шелестить.


Аж тут стукають в вікно,

Два царі пихаті,

Чує менша іде зло,

Вони тому раді.


Стали сватати її,

Тягнути пожитки,

Все, немов у страшнім сні,

Які ж вони гидкі.


Старша блимнула очима,

На всі чотири боки,

В сватів зброя за плечима,

Не буде мороки.


А молодша плаче слізно,

Сестро, схаменися,

Подивилася та грізно,

Іди і не крутися.


Будем жити тепер вдвох,

Будем одне ціле,

В меншої переполох,

Згадалось наболіле.


Іди, сестро, у свій край,

Йди і схаменися,

Двох царів тих забирай,

Своїй землі вклонися.


А я в себе тут сама,

Лад буду давати,

Ти не думай не зі зла,

Час і совість мати.


Свого ти царя бери,

Захвати і мого,

Води більш не колоти,

Не греби чужого.


Сестри ми – знають усі,

Одна земля мати,

Та ти бачиш геть у сні,

Як все відібрати.


Досить йди, не озирайся,

Не роздмухуй смуту,

Та назад не повертайся,

Вік те не забуду.


Як зганьбила ти наш рід,

Силоміць тягнула,

Не один десяток літ,

Я те не забула.


Скільки цвіту загубила,

Ти не мала втоми,

Мій люд голодом морила,

Прийоми відомі.


Гарно стелися, а спати

Буде твердо знаю,

Честь пора тобі вже знати,

Іди собі благаю.


На свої іди простори,

Сій у полі жито,

Не чекай прошу покори,

Віру в серці вбито.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!