Ти мав би…
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Ти мав би, мабуть знищити в собі
Даремні сни і мрії недаремні.
Але ти тільки дивишся. Скажи:
Ти надто сильно закохавсь, напевне?
Бо у шаленім вирі сподівань
Тебе не зупиняє дикий спротив.
І ти твердиш, що я – немовби лань,
Якої гордість нІкому збороти,
Яка летить і мліє без кінця,
Яка лише сміється із реалій…
Зітри, прошу, страждання ці з лиця,
Бо ти блідий, як білий цвіт конвалій.
Спасибі за цю вірність і запал,
Але збагни, мій милий, мій казковий:
Кохання – це важкий, болючий дар
Для двох сердець, захоплених раптово.
