24.03.2014 17:43
18+
216
    
  4 | 4  
 © Оля Стасюк

Ти мав би…

Ти мав би…

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Ти мав би, мабуть знищити в собі

Даремні сни і мрії недаремні.

Але ти тільки дивишся. Скажи:

Ти надто сильно закохавсь, напевне?

Бо у шаленім вирі сподівань

Тебе не зупиняє дикий спротив.

І ти твердиш, що я – немовби лань,

Якої гордість нІкому збороти,

Яка летить і мліє без кінця,

Яка лише сміється із реалій…

Зітри, прошу, страждання ці з лиця,

Бо ти блідий, як білий цвіт конвалій.

Спасибі за цю вірність і запал,

Але збагни, мій милий, мій казковий:

Кохання – це важкий, болючий дар

Для двох сердець, захоплених раптово.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.03.2014 11:02  Деркач Олександр => © 

Чудовий вірш...зжальтесь над закоханим, дайте шанс))

 26.03.2014 01:12  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно, романтично! Болючий дар уміє бути чарівним...

 25.03.2014 16:09  Ірина Затинейко-Михалевич 

дуже гарна поезія!!!

 25.03.2014 10:45  Тетяна Белімова => © 

Олю! Чого ж так сумно???))) "Важкий, болючий дар"...
Ти хіба не знаєш, що "як човна собі назвете, так він вам і попливе!")))
Гарне звернення до коханого! Щире!

 24.03.2014 17:00  Світлана Рачинська => © 

Такі ніжнесенькі слова і прохання стерти страждання із лиця... Дуже милозвучно і по весняному! А ще закохано і гарно!