Новий велосипед
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Купив дід велосипед,
Звір, а не машина,
Просив в баби на мопед,
Бо ж мокріє спина.
Не дала, нехай їй грець,
Така вже натура,
А дід справжній молодець,
Надівши каптура.
Орлом летить по селі,
Нова в нього тачка,
Нехай заздрять йому всі,
В картузі заначка.
Купив замка, примкнув,
Залізного звіра,
Та за нього вмить забув,
Молодь напосіла.
– Чи ти, діду, не козак,
Чи не вмієш пити?
– В цьому ділі я мастак,
Можу й вас навчити.
Геть зморила оковита,
Час і подрімати,
Ще й горілка не допита,
Спати, спати, спати.
– Годі, діду, прокидайся,
Час і міру знати,
Геть додому вимітайся,
Досить вже тут спати.
На двір вийшов – онімів,
Мов ковтнув язика,
Вдруге миттю посивів,
Геть не в’яже лика.
Де подівся його кінь?
Що це за халепа,
Залишилась одна тінь,
Від велосипеда.
Плентається та мізкує,
Зробив слушну справу,
Добре, що замка придбав,
Має він забаву.
Котить колесо вперед,
А воно, знай, скаче,
Вдома буде, ой не мед,
Наперед йде плаче.
м. Славута,
