Кошеня сирітка
з рубрики / циклу «Про долю»
Озвіріло кошеня,
Голод це не тітка,
Пес йому, то не рідня,
Він давно сирітка.
Воно нявкало щоднини,
Все шукало маму,
Залишилось без родини,
Пес владнав ту драму.
Навчив гризти кісточки,
Ще й давати лапу,
Бавиться з ним залюбки,
Став йому за маму.
Міцна дружба, що казати,
Хоч різного роду,
Терпить все для кошеняти,
З ним в вогонь і вводу.
м. Славута,
