07.04.2014 10:53

лише 18+

119

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Піщаний палац

з рубрики / циклу «Про долю»

Плекала мрій вона багато,

Від кохання шаленіла,

Буденний день був їй, як свято,

Палац у мріях все ліпила.

Він був для неї сенс життя,

Її надія і опора,

Та наступило каяття,

Страшне сьогодні, там десь вчора.

Пішли в безодню її мрії,

Палац піщаний розвалився,

Хоч і була вже при надії,

Та він крізь землю провалився.

Вітер кидав пісок у очі,

Душа, мов пташа, в грудях билась,

Сльозами в миті темні ночі,

Гірка їй доленька судилась.

м. Славута,