Дід у лазні
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Баба з дому, дід до лазні,
Взявся він за діло,
Плани в нього дуже важні,
В голові кипіло.
Прийде файна молодиця,
Пишногруда Фрося,
Серце в грудях бережися,
Щоб не відбулося.
Пар парує, дід дрімає,
Сон солодкий сниться,
Спину віником шмагає,
Диво молодиця.
Закипіла кров у жилах,
Стрепенулось тіло,
Дід терпіти те не в силах,
Взявся він за діло.
Пестить груди та сідниці,
А вона регоче,
Мало все для молодиці,
Щось вона ще хоче.
Її на лавку положив,
Віник взяв у руки,
І немовби остовпів,
За що ж кляті муки?
Став шмагати, а вона,
Бісики пускає,
Летить листя та вода,
Дід ще силу має.
– Схаменися, старий, годі,
Роби вже масаж,
Ти не був напевно в шкоді,
Це ж справжній кураж.
Підморгнула карим оком,
Підвелась на лавці,
Зачепила ненароком,
Дід, немов в гарячці.
З ляку серце, аж тремтить,
А вона все регоче,
«Козачок» давно вже спить,
Слухатись не хоче.
– Чи, ти, діду, інвалід,
Чи геть онімів,
Ще таке не бачив світ,
До сказу довів.
Вправно діда обняла,
Вложила на лавку,
Всілась, мовби запрягла,
Робить фіззарядку.
Серце збій уже дає,
В очах скачуть зорі,
А вона не відстає,
Хтось кричить на дворі.
Відкрив очі, то ж він спав,
Подививсь в щілину,
Вчасно сон його здолав,
Геть не за що згину.
Хай шукає молодих,
А він подрімає,
«Козачок» курям на сміх,
Баба про те знає.
Вже давно стара змирилась,
Сама в лазню ходить,
Маячня така наснилась,
Де та баба бродить?
м. Славута,