12.04.2014 13:10

18+

159

4 | 5

 © Ірина Червінська-Мандич

Бузково-перламутрові слова твої

Кричи, кидай ними у бездонне пекло

Людське – ти знаєш, що

Сферичні звуки невидимою гумою

Та й об бетон, що гулко віддзвенів

Ще вчора за міфічного Гороха,

Котрим усі надщерблюють ігнор –

Оте прозоре тло кунсткамерних печер,

Де сам від себе чоловік втекти не може,

А розламати бронь – немає зброї,

І вітер свище у кишенях співчуття.

26.03.2014