Баба за плугом
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Самогон баба жене,
Дід знімає пробу,
З п’яну щось бабі верзе,
Про дощ та негоду.
– Схаменися, досить, діду,
Вже пробу знімати,
Завтра зранку ще трішки світу,
За кіньми рушати.
Час огорода посадити,
Дрімати вже годі,
Будем землю ворушити,
При будь-якій нагоді.
Дід прокинувсь на світанку,
Баба ще дрімає,
Пригорнув, як рідну банку,
Знов пробу знімає.
Геть стомився, оковита,
Робить своє діло,
Хоч ще банка не допита,
Як поліно тіло.
Баба очі відкриває,
Оце так халепа,
В діда віника кидає,
– Ох, стара, дурепа.
– Ох, ти клятий, алкашура,
Ох, кляте, створіння,
Не змінилася натура,
Вирву геть коріння.
З переляку дід на двір,
Баба слідом з хати,
Стала, мовби лютий звір,
Як справу владнати?
З переляку схопив плуга,
Щось собі булькоче,
А за плугом чорна смуга,
Сам орати хоче.
Баба з люті запряглася,
А дід поганяє,
Тут робота двом знайшлася,
Кінь хай спочиває.
м. Славута,
