Кінець світу

Ще й немає чоловіка аж проситься в руки, 

Хоч давно уже дід в літах та нестерпні муки. 

Хоч би глянула у очі, щиро посміхнулась, 

Ну, а з часом, Бог би дав, може пригорнулась. 

Кінець світу всі пророчать, до бісу ті балачки, 

Але сенс напевно є з тієї гарячки. 

- Слухай, бабо, діло є, треба готуватись, 

Як настане кінець світу, де будемо ховатись? 

Погріб є, бетон напевно, то велика сила, 

Навіть у страшну війну бомба не розбила. 

Вцілів, бабо, це вже плюс, є у нас надія, 

Але шкода, як загине сусідка Марія. 

Як годиться треба нам все підготувати, 

За товаром в магазин, ще треба зганяти. 

Клич Марію, нехай йде у льосі білити, 

А я буду їй відро із вапном носити. 

Баба думки і не має, що дідові треба, 

З ляку руки простягає високо до неба. 

Просить в Бога відвернути лиху ту годину, 

А дід стоїть та й сміється дурить, як дитину. 

Погукала тут сусідку, що робить сказала, 

А сама взяла торбину та й пошкандибала. 

А дід вуса підкрутив ще й підморгнув оком, 

Молодицю зачепив, мовби ненароком. 

На драбину та й у погріб стоїть і чекає, 

Під спідницю молодиці нишком заглядає. 

Закипіла кров у жилах, серце душить жаба, 

Хоч би довше забарилась у дорозі баба. 

Вапно носить, молодиця робить все до ладу, 

Думка голову обсіла чи дасть він їй раду. 

Поклав руку на сідниці, в очі заглядає, 

А Марія за відро та в діда кидає. 

Аж тут баба лізе в погріб, немов та тигриця, 

Вже летить на діда зверху з банками полиця. 

Кінець світу люди вже дід кричить, що духу, 

Заніміли руки, ноги геть немає руху. 

Відкрив очі, десь з тунелю світло виглядає, 

- Прости, Боже, вже напевно душа відлітає. 

-Тобі пробачення немає і немає віри, 

Хоч давно твої вже вуса діду посивіли. 

А ще біс лізе в ребро треба сором мати, 

Не для тебе молодиця треба міру знати. 

Лізь на гору, в лазню йди швидко не барися,