Здолаємо
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Сьогодні вперше пахло вже землею,
І сонце у калюжах – блись та блись!
Країна стогне. Але Бог із нею.
Здолаємо. Не зараз, то колись.
І буде сонце. І буде калина.
І гори. Вільні, чисті – й до небес.
І буде рай на ймення Україна
Із сотнею невивчених чудес.
А там, де зараз кров тече гаряча,
Де крик і біль, і стогін, і бої,
Де матері й батьки над дітьми плачуть, -
Будуть лежати квіти запашні.
І все мине. І буде тільки небо,
Широке небо із дитячих мрій.
Бо, - що ж поробиш? – так на світі треба.
Бо ми такі. І світ оцей – такий.
Народ такий наш, світлий і живучий,
В душі дзвінкий і добрий до усіх.
Ну що ж поробиш? Все це неминуче.
Якийсь, видать, на нас батьківський гріх.
Але ж – весна. Закохана і щира,
Здіймає цвіт у бірюзову вись.
Здолаємо. У нас достатньо віри.
Здолаємо. Не зараз, то колись.
