Де мені бути
Бодай облишити жертвоприношення,
в мені живого - на згинах пальців:
чужих історій торкаюся похапцем -
завжди нестерпно болить. Завжди.
І серед натовпу - вже напіврозчином,
і серед стін - розтікаюся довше.
І ти до мене - лише напівголосом:
"Пальці у тебе холодні..."
Може...
Кожна незвідана траєкторія
тягнеться десь від Північного Полюса,
і я трамбую холодні простори.
В когось ще досі - одна мерзлота.
Де мені бути.
Чую все.
Руки часто говорять гучніше людей.
І серед натовпу, як при застуді,
довго не знаєш,
як тобі буде.
Чернівці, 23.04.14
