А я – люблю
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
А я люблю – хоч знищ мене, хоч викинь,
Хоч вбий чи просто в попіл розітри.
В мені кричать мільйони манускриптів
Ще лицарської, давньої доби.
А я люблю, хоч, мабуть, вже не мушу.
Це вже хвороба, прірва, біль і злам...
Не відбирай мою останню душу,
Я й так тобі колись її віддам.
А я люблю. Любитиму до скону,
Та й потім, мабуть, вічності зо дві.
Не розкажи цю таїну нікому, –
Вона ж піде полином по землі.
Ти не зітреш ніколи це кохання,
Скажи – розіб”юсь, душу розітну!..
Болить щось, ніби вперше і востаннє...
Вогнем, поривом, ніжністю... Люблю.
