Квочка

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Посадила баба квочку,

На світанку рано,

У дубову стару бочку,

Ще й сонце дрімало.

– Сиди гарно, не крутися,

Та на півня не дивися,

Буде загравати.

Та притихла і сидить,

Блимає очима,

Півень в курнику кричить,

Є на те причина.

Не відкрила баба двері,

Вже гуляти час,

Прийдуть чужі кавалери,

Всім буде атас.

Доки півень міркував,

Дід вже хазяйнує,

Води у відра накачав,

До бочки крокує.

Зупинився, відпочив,

Розмахнувсь щосили,

З ляку мало не зімлів,

Руки затремтіли.

Летить з бочки та кричить,

Сатана проклята,

З ляку пес в буді скавчить,

Година та клята.

Баба вибігла на крик,

Та взялася в боки,

І на бочку оком блик,

Мав той дід мороки.

– Вимив яйця, а тепер,

Час їх обігріти,

Чого ж, діду, ти завмер?

Йди квочку ловити.

А не зловиш, то пеняй,

Не дам тобі жити,

Штани наперед знімай,

Будеш яйця гріти.

м. Славута,