Квочка на телефоні
з рубрики / циклу «ГУМОРня»
- Ало, Ромчик? Ти прокинувсь?
Вже почистив зуби?
Не забудь попрати одяг, -
Я тут довго буду.
Льошика збуди завчасно,
Бо не встигне в школу.
Одягайтеся тепліше!
Майку візьми нову!
- Ало! Ромчик! Вже поснідав?
Вже умився Льошик?
Там на кухні на поличці
Яєць цілий кошик.
Набридати вам не буду,
Але ви дивіться!
Не забудь попрати одяг!
Він мені вже сниться!
Льоші вже – 16 років.
І під 40 – Ромі
Та мамаша їх тримає
В себе на долоні.
- Ало! Льошик! Ало! Ромчик!
Та беріть же трубку!
Ах! Не любите мене ви,
Нещасну голубку!
О! нарешті! Ви не змерзли?
Одяг вже попрали?
Ні?... Ну от… Чому, питаю?
Я ж вам вже казала!!!
Разів три на півгодини
Номер набирає.
Контролює, все керує…
Спасу вже немає!
Ало! Ромчик! А де Льошик?
Як – пішов гуляти?!
Як посмів ти відпустити?!
Де ж тепер дитя те?!
І до півночі в лікарні
Не спить вся палата:
Бо чекає мама сина!
Дзвонить! Як тут спати?
І коли, нарешті, Льоша
Повернувсь додому,
То раділи усі хворі,
Забувши про втому!
- Ало! Льошик! Як там справи?
Все сидиш у хаті?
Та пішов би, погуляв би,
Бо сьогодні ж свято…
- Ало! Ромчик ! не голодні?
А що ви варили?
А ви одяг вже попрали?
Ох!... Немає сили…
Що?! Поставили вже воду
Аби одяг прати?
Ох! Мої ж ви любі, милі…
Мої янголята!...
А на ранок…
- Ало! Льошик! Забула сказати…
Світер же на батарею
Не можна чіпляти!
?...який світер???...який одяг?...
Так ви ж воду гріли!...
Одурили… я, нещасна,
З вами посивіла…
Так два тижні у палаті
Передзвін лунає.
Вже за хлопців вся палата
Так переживає!
Страшна справа – телефони!
І одяг непратий…
Та, напевне, ще страшніше
Таку жінку мати!
Насправді ця історія має значно більше смішних деталей: і як цілий день в телефонному режимі вся сім’я ключі шукала, і який переполох викликало в матері невинне бажання сина поспати вдень, і багато іншого дріб’язку, кожен з яких викликав цілу серію дзвінків і причитань. Мама мені дуже колоритно все описала. Та затягувати дуже не хочеться. Суть зрозуміла. Є ж такі люди!
P.S. А одяг вони однак не попрали!!!)))))))))
Лубни, 26.01.12