26.01.2012 21:36
-
477
    
  6 | 7  
 © Каранда Галина

Квочка на телефоні

Квочка на телефоні

з рубрики / циклу «ГУМОРня»

Половинки телефонних розмов, підслухані моєю мамою у лікарняній палаті.

- Ало, Ромчик? Ти прокинувсь? 

Вже почистив зуби? 

Не забудь попрати одяг, - 

Я тут довго буду. 

Льошика збуди завчасно, 

Бо не встигне в школу. 

Одягайтеся тепліше! 

Майку візьми нову! 

- Ало! Ромчик! Вже поснідав? 

Вже умився Льошик? 

Там на кухні на поличці 

Яєць цілий кошик. 

Набридати вам не буду, 

Але ви дивіться! 

Не забудь попрати одяг! 

Він мені вже сниться! 


Льоші вже – 16 років. 

І під 40 – Ромі  

Та мамаша їх тримає  

В себе на долоні. 


- Ало! Льошик! Ало! Ромчик! 

Та беріть же трубку! 

Ах! Не любите мене ви, 

Нещасну голубку! 

О! нарешті! Ви не змерзли? 

Одяг вже попрали? 

Ні?... Ну от… Чому, питаю? 

Я ж вам вже казала!!! 


Разів три на півгодини 

Номер набирає. 

Контролює, все керує… 

Спасу вже немає! 


Ало! Ромчик! А де Льошик? 

Як – пішов гуляти?! 

Як посмів ти відпустити?! 

Де ж тепер дитя те?! 


І до півночі в лікарні 

Не спить вся палата: 

Бо чекає мама сина! 

Дзвонить! Як тут спати? 

І коли, нарешті, Льоша 

Повернувсь додому, 

То раділи усі хворі, 

Забувши про втому! 


- Ало! Льошик! Як там справи? 

Все сидиш у хаті? 

Та пішов би, погуляв би, 

Бо сьогодні ж свято… 

- Ало! Ромчик ! не голодні? 

А що ви варили? 

А ви одяг вже попрали? 

Ох!... Немає сили… 

Що?! Поставили вже воду 

Аби одяг прати? 

Ох! Мої ж ви любі, милі… 

Мої янголята!... 


А на ранок… 


- Ало! Льошик! Забула сказати… 

Світер же на батарею 

Не можна чіпляти! 

?...який світер???...який одяг?... 

Так ви ж воду гріли!... 

Одурили… я, нещасна, 

З вами посивіла… 


Так два тижні у палаті 

Передзвін лунає. 

Вже за хлопців вся палата 

Так переживає! 

Страшна справа – телефони! 

І одяг непратий… 

Та, напевне, ще страшніше 

Таку жінку мати! 


Насправді ця історія має значно більше смішних деталей: і як цілий день в телефонному режимі вся сім’я ключі шукала, і який переполох викликало в матері невинне бажання сина поспати вдень, і багато іншого дріб’язку, кожен з яких викликав цілу серію дзвінків і причитань. Мама мені дуже колоритно все описала. Та затягувати дуже не хочеться. Суть зрозуміла. Є ж такі люди! 


P.S. А одяг вони однак не попрали!!!))))))))) 



Лубни, 26.01.12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.10.2012 16:27  Бойчук Роман 

{#}))))))))))))))))))))))))))))) Ой -ц е точно і я таких знаю)))) Клас! ЧУДОВО!!!

 30.01.2012 22:26  Марина Летяк 

Сини, це одвічна головна біль. Та всеж їх потрібно своечасно відпускати від себе, бо станеться те що сталось...
Гумореска сподобалась!

 28.01.2012 17:42  © ... => Сашко Новік 

))) мабуть! як вони взагалі під таким пресом живуть, не уявляю!)

 28.01.2012 16:36  Сашко Новік 

а воду ставили пельмені варити)))

 27.01.2012 23:37  © ... => Тетяна Белімова 

дякую

 27.01.2012 22:48  Тетяна Белімова 

Співчуваю Вашій мамі. Фотку Ви, як на мене, дуже інтелігентну для такої історії причепили.

 27.01.2012 14:45  Софія Скопіє 

О то таке, тиждень побудеш в лікарні, а історій тоді на рік:) А коли надходить вечір ще починають жіночки страшилки розповідати...
Моя мама, наприклад, досі згадує свою сусідку по палаті, що була помішана на чистоті. З бутилем спирту всюди ходила, все ним протирала:)

 27.01.2012 00:22  Тетяна Чорновіл => © 

Є такі!!!! :))))

 26.01.2012 22:44  © ... => Тарас Іванів 

так я ж і кажу - напишіть гумореску!)

 26.01.2012 22:14  Тарас Іванів 

У палаті такого можна наслухатись!!!!!!)))))))