До росіян і москалів
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Я не гризусь за клаптики землі,
Мені болить, як всім нормальним людям.
Є росіяни. Ще є москалі.
А інших в тій Росії вже не буде.
Нема ж країни без лихих людей.
Без добрих теж – ніколи не буває.
Та українцям геть не привілей
Рости під символом чужого краю.
Таки натисли точки больові,
А в нас їх є чимало… І повсюди.
Образитесь, що скажу «москалі»?
А як вас звати, коли ви не люди?!
Не ображайтесь. Бог усім простить.
Облиште нас, якщо вас, добрих, більше.
Нам не за землю – за народ болить,
Що рідною вже не читає віршів.
А - зброя є?.. Ми ж раді. Тільки ви
Тримайте всю її у себе вдома.
Бо ж росіяни – це не вороги,
Секрет такий. Не розкажіть нікому.
Ви краще понесіть до всіх усюд
Ту вістку, що вкраїнці ще живучі,
Що край свій рідний досі бережуть
І досі люблять задніпровські кручі.
З вас Волги досить, Обі і Ніви,
Самі вже Буг і Тиса перебудуть.
Так і скажіть, що стоїмо ще ми,
Що досі – вільні, і що досі – люди.
