14.05.2014 11:42
for all
174 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Катинський Орест

( S. R )

«Страшні слова, коли вони мовчать...» (Ліна Костенко)

Страшні слова, 

Коли вони мовчать, 

А тут тривожний біль 

Від цього -

Нерозділеним коханням,

Що загубило розуміння

Слів святого,

Яко таїть,

Підкралися й всадили

Ножа в серце

Всім бажанням,

Що залишило 

Мертву пустку,

Де вмерла всяка суть,

Якою обірвалася

Стежина віри,

А завтра...

Завтра б тільки не забуть,

Що зійшло сонце,

Що настали -

Хоч якісь,

Хоча малі,

Та мої зміни...



France PARIS (Place Republique), 07.05.2014

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.05.2014 19:58  © ... 

ДЯКУЮ... 

 14.05.2014 19:58  © ... => Инна поэт 

ХАРАСЬО...ВЕРУ... 

 14.05.2014 11:48  Инна поэт => © 

Верь мне, вера должна быть в сердце. 

 07.05.2014 22:32  © ... => Світлана Рачинська 

СУАР --- МАТА...СОЛЄЙ...БІЄН...БІЗУ-УУУУУУУ... 

 07.05.2014 22:28  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Варто...ДІЙСНО... 

 07.05.2014 22:26  Світлана Рачинська => © 

Про мої зміни сподобалось. Я надіюсь, Ваш романтичний вірш обнадіює сходом сонця тому , що зараз SoiR? 

 07.05.2014 22:07  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Перших два рядки з  Ліни Костенко. ( Варто було б хоч в епіграфі згадати)