Онлайн-каприз
я сиджу на твоїй сторінці,
ти сидиш на моїй сторінці,
і вбиваєм отак години,
і по звивинах током - сплін.
і немає карлючок чорних
в діалоговому віконці,
тихо скапує похвилинно
карамельно-солодкий тлін
учорашнього "буду" й "хочу",
тонкоцівкою попри пальці
на квадратики зі значками,
паралельно і погляд - вниз.
розкажи мені, що ти чуєш,
покажи мені, що ти знаєш,
зазираючи краєм ока
в мого світу онлайн-каприз.
12.05.2014
