О третій, приходив Лукавий

(На пам`ять Георгія Аратуняна та інших героїв)

О третій, приходив Лукавий,

Допив учорашню каву – гордий і величавий,

Присів біля столу, навпроти,

мовчки дав прикурити.

Потім став говорити – оратор,

Сократ і Платон не рівня.

«Скажи мені для чого, варто на світі жити?

Все навкруги продається, Людина, Держава, Влада,

Кордони умовні, душі всі грішні…

Усі помирають люди – ідуть, як листки торішні.

А ти про якісь ідеали, а ще про герби та стрічки,

Георгія «закопали», хто буде вплітать Ашхен стрічки?

Невже щось хочеш змінити? І чим, своїми віршами?

Твої маленькі драми - «дрібні» для рівня держави.

Возносите славу сотні «Небесній», як ви казали.

Бог Сам казав «нікому не дам Я Своєї Слави»,

Моліться, моліться, моліться –

все одно не змінити плану.

Пройде іще років трохи, забудете цих «героїв».

Війну сорок першого знаєш – втоптали вже тих героїв.

Тепер нові та новітні технології ідеалів,

Епоха гряде еліти, епоха гряде неформалів…

Ми вже давно поділити на сфери впливу держави,

А ти іще віриш в душу, кричиш про людину честі,

Не знаю я зовсім чистих, зустрічаються майже чесні…

Змінити країну хочеш? – утопія та химера…

(І засміявся стиха…)

Час виборів диригента!!!»

Пройшовся і зник у світанку…

Почуй мене милий Боже, прости нам провини наші,

Зціли нам серця і душі, дай глузду главі Держави,

Щоб прагнули до порядку, не думали лиш про лави,

Згони ворогів з кордону і зглянься на їхні душі –

(прошу не тому що мушу).

Я вірю в безсмертну душу, в жінок та дітей веселих,

У наших містах красивих, і плодовитих селах.

7 год 55 хв., 12.05.2014