23.05.2014 11:23
для всіх
280
    
  6 | 6  
 © Маріанна

Самурай

Краплі, що на кінчику пера,

Вогники загаслого багаття.

То кому рум`яниться зоря,

Червінь розпікаючи завзяттям?


Мабуть надійшла вже та пора.

Нитка ще тримається долоні?

І блукає вічний самурай

З терну, що відлунює у скронях.


Дотики холодного меча

Памороззю по пелюстках лілій,

Звіку не запалена свіча,

Що чекала ті сльозини білі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.05.2014 13:31  Світлана Рачинська => © 

чудово!

 27.05.2014 07:54  Деркач Олександр => © 

цікаво

 24.05.2014 11:39  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую!

 24.05.2014 11:39  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую! Для мене це несподіваний образ. Якось так прийшло)

 24.05.2014 11:37  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за відгук! А про меч самурая Ви правильно сказали)

 23.05.2014 15:34  Тетяна Чорновіл => © 

Мабуть тут меч самурая ототожнюється з пером поета.
Символічна і загадкова поезія!

 23.05.2014 13:22  Тетяна Белімова => © 

Про вічних блукальців чула, про Самурая поки ні))) Цікавий образ!

 23.05.2014 12:36  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цікаво, образно написано!