Самурай без меча
Це відбудеться знов. Це – уже зазвича́й:
Там, на небі, благання мої ігнорують.
Без кохання, немов самурай без меча,
Я до вірної смерті крокую.
Лабіринтом забрів я у цей коридор –
І ні виходу нині не бачу, ні входу.
Як пізнати кохання, не вчить бусідо́ –
Там сеппу́ку веде до свободи.
Я молився Конфуцію, Бу́дду просив,
Що хотів би життя у любові прожити, –
Але жодна з коханок за мене дзюнсі́
Не готова була би вчинити.
Так навіщо життя, як не лю́бить ніхто?
Самураю завжди́ харакі́рі на часі.
А не гідний кохання, вважаєте, то
Подаруйте мені вакідза́сі…
Київ, 2025