"Ополченці"
Найманці пройдисвіта
За гріш вбивати кожен «підрядився»,
Хто там де жив, а хто в чужі краї.
Пройдисвіт, що найняв їх, відхрестився,
Сказавши офіційно – «Не мої»!
Під масками ховають соромливо
Чи морди лиць, чи вишкіри звірів,
Хоч зрешетити на смертельне мливо
З них кожен здатен, де б кого не стрів.
Дарують дірку, наврочивши бублик,
Щоб знали смак сусідських нагород.
Мовчить заручник зляпаних «республік» –
Задурений, наляканий народ.
А що народ? Давно під страхом зброї
З дурної знахабнілої руки
Збагнув, що «ополченці» – не герої,
А найняті пройдисвітом стрілки.
І хоч усіх їх народила мати,
За тілом в морг нема кому прийти.
Пройдисвіт! Стільки доль зумів зламати!
Пропащі душі. Господи, прости…
