02.06.2014 00:49
для всіх
224
    
  7 | 7  
 © Сашко Новік

Він загине

з рубрики / циклу «UKR1.415beta»

- Він загине?

- Авжеж, неодмінно, 

у серце піймавши порцію шроту, 

рух крові по тілу назавжди припине.

- Він загине?

- Так, безсумнівно, 

з відбитими нирками в зимовому лісі, 

розлігшись на білім, повільно застигне.

- Він загине?

- Це безперечно, 

тіло вогонь спрагло оближе

і попелом мрій огорнуться плечі.

- Він загинув?

- Тепер вже напевно.

- То що ж робити?

- Не допустити щоб було це даремно.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.06.2014 08:48  Деркач Олександр => © 

не марно...сподобалось...як твір

 03.06.2014 00:38  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово. Хоч і моторошно... (((

 02.06.2014 18:53  Ірина Затинейко-Михалевич... => © 

мурахи тілом...
найгірше, що до таких страшних розмов наш мозок потроху звикає і майже перестає лякатися...чи це так імунітет виробляється, аби з глузду не зїхати...хм...

 02.06.2014 13:59  Світлана Рачинська => © 

без слів

 01.06.2014 23:32  © ... => Тетяна Белімова 

Ну, у мене так точно діалогів ще не було

 01.06.2014 23:22  Тетяна Белімова => © 

Страшний за своєю суттю діалог... У який страшний час живемо!!!
Ідея цікава. Здається, у нас ще не було поезії у вигляді діалогів.