Про війну

Відлунням стріх, засиллям трав, 

на землю ліг і більш не встав, 

картатий сніг до бою зріс, 

зі сходу Пуй війну приніс, 

серце штовхає кров, 

воїн орду боров, 

правда в його очах, 

душа як вільний птах, 

сила у кожен рух

і ворога з’їдає страх, 

швидко горять мости, 

точно нам стане рук

хрест цей нести.

Знову сталь гартуєш в бій, 

знову хтось чужий, хтось – свій, 

встав на захист батько й син, 

хто ліз з мечем – загине він, 

вгору здійметься кулак

і крик мов постріл: Буде так!

Роздерта честь на вістрях стріл, 

а в небі блиск сталевих крил, 

зі свистом куль знов смерть несе

у рідний дім, та попри все

віра жива.

Знову сталь гартуєш в бій, 

знову хтось чужий, хтось – свій, 

встав на захист батько й син, 

хто ліз з мечем – загине він, 

вгору здійметься кулак

і крик мов постріл: Буде так!

Хильнувши горя на протязі кількох століть, 

у борні вкотре та під ударами стоїть, 

б’ється об землю град, 

лізе названий брат, 

мовчки іде війна

і з нею цинкова труна, 

та воля завжди жива

і в серці ростуть слова

Слава Україні!

Героям Слава!