Меч в голові
фотографії ріжуть краями, кутами і вмістом,
половинять й без того покраяний світ сірих вен.
я ходила учора своїм невдоволеним містом
і ліпила будинки очима, як пекло - Роден.
я різьбила людські барельєфи, їх жести, їх болі,
прикладаючи їхні негоди до ран од світлин,
та не гоїть нещастя чуже, бо занадто спроквола
заспокійливе Хронос готує з рівнин і долин.
я ходила по місту, а місто у мені бродило,
як прокисле вино, лімфоцити вбивало в крові.
всі прощання важкі, а із візою снів - особливо,
фотокартка - папір, а як бути з мечем в голові?
06.06.2014