Не пара
з рубрики / циклу «Про долю»
Крихту щастя пошли Боже,
Стоїть та благає,
Вона жити так не може,
Серце завмирає.
Покохала – душа рветься,
Що за Божа кара,
Кожен в очі їй сміється,
Що вони не пара.
Він вродливий та багатий,
А вона убога,
А до того ще й зрадливий,
Різна в них дорога.
Їй пусті перестороги,
Людські пересуди,
Хоч на мить зведе дороги,
Нехай судять люди.
м. Славута,
