12.07.2014 00:26

18+

277

8 | 8

 © Оля Стасюк

Не знищена тобою

з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»

Не знищена тобою. Не зневолена.

Мені болить, але я не кричу.

Я, мабуть, просто тихо збожеволіла, 

Та не від тебе - від цього дощу.

Я плакала, я вірила й молилася.

Я вчилась жити. Йшла вперед. Цвіла.

І у тобі, як в полі, не згубилася - 

Я ж дихала! А значить, я жила.

І житиму. І далі буду вірити.

Знайду кому. Хіба що, не тобі.

Хай навіть місту, що, дощами вимите,  

На мить спинило оберти Землі.

Затихло. Відпочило і віддихалось, 

Прокинулось від пилу і від труб, 

Вловило сонце, що крізь дощ прорізалось, 

Смикнуло за смішний вогнистий чуб...

І вперше - засміялося полегшено, 

Вже без нещасть, без шуму і проблем.

Позолотилось півниками першими...

І знову прокотилося дощем.

І... від дощу я трохи збожеволіла.

Хоча і важко, все ж тобі скажу:

Не знищив ти мене, як поневолену.

Я дихаю. А значить - я живу.