Красиві мрії видались даремними
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Красиві мрії видались даремними.
Країна йшла… Та вечорами темними
Її страхи душили. Ще й надія
Здавалось часто, вже і не жевріє…
Стогнали люди, сльози лились річкою.
Переплелись солончаки з смерічками.
Волога тиша випила весь спокій
На дуже-дуже довгих двадцять років.
Боліло довго, знов зайнялось болями.
Чи стали вільні? Знову ж ми знедолені!!!
Навіщо кров ця, згарища, руїни?
Хіба ж це гідна доля України?..
Ще доки сонце буде нам затемнене?
Хіба ж ці мрії
стали вже даремними?...
