Краще гір...
В. Пригорницький
…В один дотик між нами тепер тільки то,
Що повітрям словник називає.
…Як у відчаї, я зацілую до п’ят
Твоє плато своїм ароматом…
…Мої рухи тебе притискають до дна…
…В один дотик між нами тепер тільки то,
Що повітрям словник називає.
…Як у відчаї, я зацілую до п’ят
Твоє плато своїм ароматом…
…Мої рухи тебе притискають до дна…
Так. Накидка, намет, чавунець, сало – є!
Ще гітара, рюкзак з карематом…
Довго дряпавсь крізь ніч я на плато твоє,
Обдаючи тебе ароматом.
І стрімкії стоги бачив я наяву...
Пробирався кущами повз раю…
Обколола стерня. Знать, косив той траву –
Що гуцулом словник називає…
Ось і виток Прута. Хоч мала глибина –
Та яке ж тут джерельце прозоре!
Мої руки тебе притискають до дна…
Краще гір можуть буть тільки гори!
11.07.2014