15.07.2014 01:03
для всіх
243
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

Сьогодні

Сьогодні

з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»

Сьогодні надвечір до сірості вицвіла зелень.

Якби не будинки, то вітер би зніс всі сади.

Десь плівся за хмарами змучений, стомлений Червень

Очей не спускаючи з зляканої череди.

І падали краплі, як сходами, з гілки на гілку.

Перлини на соснах достойні були королів.

І тільки скрипіла самотня сільська бензопилка, 

Неначе хотіла примкнути до шуму лісів.

Вищали автівки, на швидкості рвались крізь вітер, 

Асфальт був готовий до хмарних відтінків плачу.

А ще по будинках умить поховалися діти.

Не ті уже діти. Вони не радіють дощу...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.07.2014 13:16  Володимир Пірнач => © 

Шикарно.
Плюсую.

 15.07.2014 15:13  Тетяна Чорновіл => © 

Образний вірш, хоч дещо сумний!
Дощ мине і вигляне сонечко!

 15.07.2014 11:42  Тадм => © 

гарно, Олю!

 15.07.2014 11:11  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Чіткі образи, цікаве бачення.
Десь - про дітей - зачепило.

 15.07.2014 08:38  Тетяна Белімова => © 

Така яскрава і образна у тебе замальовка вийшла! Діткам зараз важко, як ніколи. Вони ж усе розуміють, хоч ще може й не здатні збагнути. Як би ти тільки чула, які вони питання задають про війну.

 14.07.2014 17:57  Світлана Рачинська => © 

Класно так... А я радію дощу. Тішусь, може я ще дитина?))

 14.07.2014 17:40  Панін Олександр Миколайович... => © 

Почекайте трохи - це усе минеться
Дуже скоро знову сонечко всміхнеться.