15.07.2014 22:14
18+
93 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Ірина Червінська-Мандич

Леви вляглися, леви лежать

Леви вляглися, леви лежать, 

І попри них розсіваються дюни, 

Сфінкси, що дихають небом пташат, 

Звірі - руді, пропісочені шхуни.

Тихо лежать. У очицях - міста, 

Встелені рядна доріг суєтою, 

Два коротеньких дзвінка - і верста, 

Погляд спиняється перед стіною.

Двері відчиняться, хочеш чи ні, 

Двері ці навіть жерцям непідвласні...

Сфінкси лежать у піщаній броні -

Щастя з каміння - безсмертне, безстрасне...



14.07.2014

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.07.2014 20:10  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

дяка) леткий, як пустельний вітер) 

 17.07.2014 20:07  © ... => Тетяна Белімова 

Та щось таке пробую) Дякую, Таню) 

 16.07.2014 09:24  Тетяна Белімова => © 

Це вже ніби такий знак від Ірини Мандич - переосмислення міфологічно, або утворення власних міфологем! 

 15.07.2014 22:07  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Неймовірно леткий... міфічно-прекрасний вірш!!! 

 15.07.2014 18:45  Деркач Олександр => © 

Цікаво, загадково) 

 15.07.2014 15:21  Світлана Рачинська => © 

Відчуття чогось близького і далекого... сподобалось