15.03.2018 15:07
для всіх
169
    
  6 | 6  
 © Анатолій Костенюк

Леви

Леви

За повноту життя

ми платимо роками

безрадісного існування.


У боротьбі

безсонними ночами втрачаємо свій спокій

і перемогою радіючи, в мить перемоги

ми відчуваємо себе богами.


А завтра знов нова війна

з новими ворогами, 

чи то загрозами, що виникнуть в житті…

Що це? Любов жертовна

заради рідних близьких, 

чи це

інстинкт самозбереження сім`ї та роду

і в ньому

ніякої духовності немає?

Чи те та інше…


То схожі ми на левів, 

що прайд оберігають, 

полюють антилоп

і самок захищають від інших левів, 

б`ючи́сь з ними на смерть, 

бо переможці з`їдять чуже потомство

і левенят своїх – сильніших і рідніших

зачнуть негайно.


Тоді, навіщо бути

людьми?

Простіше бути левом…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.03.2018 16:11  Тетяна Чорновіл => Костенюк 

Чудово. Не все так просто в людей). Ви кинули висновок для роздумів, надіючись на обгрунтування заперечення. І справді, відповідь у кожного своя.

 16.03.2018 10:00  Тетяна Белімова => Костенюк 

{#}На жаль, Ваша правда(((( І чого життя таке жорстоке?.. Усі ж народжуються для того, щоб колись піти. Чому ж просто не бути щасливими? 

 15.03.2018 19:11  Наталія Старченко => Костенюк 

Хороший вірш. Так, все непросто в нашому житті. Але все одно треба жити і насолоджуватися кожним днем

 15.03.2018 15:47  Крайнюк Надія => Костенюк 

Дякую за мудрі слова!

 15.03.2018 15:46  Панін Олександр Миколайович... => Костенюк 

Чи бути нам людьми,
Чи левами у прайді,
Усе воно непросто,
Важко вельми.