ЦЕЙ ВРАНІШНІЙ ПОДИХ ХОЛОДНИЙ, НЕНАЧЕ КРИЖИНА
Цей вранішній подих холодний, неначе крижина,
Він снів підоспілі плоди вже складає у кошик,
І день розстеляє цнотливого неба ряднину,
Що з хмарами ще не кохалося нині.
Я трошки
Посиджу на березі ночі ще, звісивши ноги,
Подивлюсь, як ріки хвилинні впадають в години,
Як руки могутні викочують жорна Сварога,
Щоб зерна зірок розмолоти в проміння.
Машини
Вриваються в ранок моторами. Межі щезають
Між недоторканністю дива і голосом міста -
Бетонного капища, де нема місця розмаю
І де суєта розкошує брудним терористом.
І знов сновигатимуть клопоти, люди і хмари,
Літатиме пил, осідатиме світ у легенях.
А поки сиджу на межі і вдихаю Горгани,
І тишу ранкову в усі розпихаю кишені.
17.07.2014
