Правда і Кривда
Зустріла якось Кривда Правду
Десь не на своїй стороні.
"Кого ти бачила, сестрице,
У цій далекій чужині?"
Глибокий сумовитий подих
Ледь сколихнув широкий світ.
"Ти уяви сади Едему
І розкіш повнопліддя віт,
І уяви худезні пальці,
Які зривають ті плоди,
І круглі, жадібні очиці,
І порозкривані роти,
І чорні кетяги нагайок
В руках могутніх, наче сталь,
Так мОвчазно стоять на варті...
Виблискує в очах кришталь...
Кругом течуть молочні ріки
Поміж цукрових берегів...
І ніби все там добре й гідно,
І кожен жив би, як хотів...
Та як згадаю ті очиці,
Такі ж круглезні, як плоди..."
"Чого ж, сестрице, не подала
Сухим рукам хоча б води?
Це ж ти в нас Правдою зовешся,
Ти справедлива, а не я.
Без мене же не обійдеться
Між людом ні одна різня.
Що не щодень нагайка ходить
З моєї волі по спині.
А ти лиш плачеш, мовчки стогнеш...
Ти будеш говорить?!. Чи ні?..."
Калуш, 27.02.2013.