11.10.2013 10:49
для всіх
251
    
  2 | 2  
 © Ірина Червінська-Мандич

Правда і Кривда

Зустріла якось Кривда Правду

Десь не на своїй стороні.

"Кого ти бачила, сестрице,

У цій далекій чужині?"

Глибокий сумовитий подих

Ледь сколихнув широкий світ.

"Ти уяви сади Едему

І розкіш повнопліддя віт,

І уяви худезні пальці,

Які зривають ті плоди,

І круглі, жадібні очиці,

І порозкривані роти,

І чорні кетяги нагайок

В руках могутніх, наче сталь,

Так мОвчазно стоять на варті...

Виблискує в очах кришталь...

Кругом течуть молочні ріки

Поміж цукрових берегів...

І ніби все там добре й гідно,

І кожен жив би, як хотів...

Та як згадаю ті очиці, 

Такі ж круглезні, як плоди..."

"Чого ж, сестрице, не подала

Сухим рукам хоча б води?

Це ж ти в нас Правдою зовешся,

Ти справедлива, а не я.

Без мене же не обійдеться

Між людом ні одна різня.

Що не щодень нагайка ходить

З моєї волі по спині.

А ти лиш плачеш, мовчки стогнеш...

Ти будеш говорить?!. Чи ні?..."



Калуш, 27.02.2013.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!