А пташка падала
А пташка падала
а нелюди сміялись
а десь далеко плакали батьки
у котре квітам вкоротили віку
скорботно блимають свічки
великим нелюдам велика мрія
Гіперборея тисне
надлюдина
регоче Ніцше
привиди ожили
і розбрелись між смертними людьми
у Тамерлана право слави не відбереш
а Риптилоїдам до часу час настав
збирайте Русь
а хто не Русь звиняйте
Сварожий день збере свою росу
кротів позаганявши в темні нори
у цьому місті перетин паралелей
Господь і Бог уже антагоністи
у кожного свій «мощний» аргумент
між ними демон нишком затаївся
добродієм і миротворцем від людей
старому діду вкотре витоптано збіжжя
а він чомусь в старому кожусі
стоїть у полі
дивиться і курить
крізь згарище
без запитань
ненависті
жалю
