14.08.2014 14:19
18+
333
    
  4 | 4  
 © Оля Стасюк

Зірка

Зірка

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Диво-нічкою льодовою

Із медовою тінню неба.

Над багряною сон-травою

Закохалася зірка в тебе.

Вона тихо прийшла до мене, 

У вікно подивилась стиха:

«Я ж лишила поля зелені, 

Щоб його вберегти від лиха».

Потім в двері ще й зазирнула

І сказала мені з порога:

«Я ж прийшла із горбів пологих, 

Щоб торкнутись лише до нього».

Врешті в серце зайшла, і спокій

Відібрала, як синь у неба:

«Я ж прийшла з сірих гір високих, 

Щоб забрати його у тебе».

Три рази мені було гірко, 

Три рази з нею ти просився.

Ти забув вже давно ту зірку, 

Але опік в душі лишився.

Оля Стасюк цікавиться

  • Оля СтасюкМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.08.2014 11:09  Тетяна Белімова => © 

Дуже красивий ліричний монолог. Ніжний, без тіні докору - лише констатація. Сумна і болісна. Опік душі. Так буває.

 15.08.2014 14:18  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно й ніжно, написала, Олю! Хоч і з опіком! Нехай усе повернеться на краще! Щоб зорі були не для опіків, а для милування!

 15.08.2014 11:03  Світлана Рачинська => © 

Сумно, коли обпікають зорі. Гармонійно і дуже проникливо... Красивий вірш!