Я сумнів і страх у одному обличчі

з рубрики / циклу «Чи( )є майбутнє?»

Я сумнів і страх у одному обличчі.

Я місяць і сонце, я ніч і пітьма

І буду я завжди у кожнім сторіччі

Хай що мені кажуть. Все буде дарма.

Хай скільки разів не повернеться доля,

Хай скільки не крутиться коло життя.

Я знову влучаю у ті ж межі поля,

Що ставило переді мною буття.

Такий уже я — марафонець по колу,

Довічний бігун по обхідним шляхам.

Не знаю, куди я лечу і відколи,

Та все одно мчу на догоду зіркам.

Нема в мене цілі, немає і ролі.

Є тільки знайомий до болю пейзаж.

Купини й баюри: дебелі і кволі

Все серце шматують із разу у раз.

Одначе, трапляється так, що здається,

Неначе я вибив свій шлях з колії.

Тож радість приходить, аж раптом береться

Невидимий смуток, бо ж брат то її.

І крутяться двоє в шаленому колі.

Міняються місцем, збиваючись з ніг.

А я все сиджу: це ж нема більше долі

Щоб ставити в рамки, штовхати на біг.

Я щастя і горе в одному обличчі.

Я воля — не фатум, я вибір — не страх.

Не буду я завжди, бо в кожнім сторіччі.

Повстане хтось новий із міццю в руках.

09.04.2014