Натрапила в соцмережі на цікаву замітку, яка не залишила мене байдужою... Йшлося про 93-річну бабцю Дусю, яка у Велику Вітчизняну війну була артилеристкою... Вона не залишилась осторонь і цієї війни - роздобувши номер телефону українських артилеристів, баба Дуся справно коректувала вогонь хлопців по телефону, а потім ще й завітала до них із гостинцями...
Надзвичайний емоційний посил, проникливий героїзм з світлим почуттям гордості! Аню, ти така молодчинка! Вірш захопив мене в полон вражень!!! Дякую, тобі!
Хай буде мир! Не втомлююся цього нам бажати! І для бабусі Дусі і для молоденької дівчинки Дусі. І хай згинуть у пеклі всі, хто привів на нашу землю це страшне горе! Дуже зворушлива поетична замальовка!
Дякую за відгук. Радий, що Ви саме так відреагували. Часом я бачу якусь несуразність в віршах, але не завжди коментую. Бо, по-перше, а, може, людина саме це якраз і мала на увазі, а я не проник в авторське бачення))).
А, по-друге, а раптом людина не дуже адекватно реагує на зауваження?
Дуже гарно! Лиш два промахи - переліт і недоліт))) Перший - не Ваш. За такі замітки я би тих журналістів самих посилав вогонь коректувати. Це ж треба так людину видавати! А назови зрадником - ще й морду полізе бити! Недоліт - трошки Ваш. Артилерійська гармата - то "масло масляне"))). Просто - гармата. Введіть коректування - і "батарея - залп!"
